Бабусям і дідусям у сім’ї відводиться особлива роль. Вони завжди балують онуків – дозволяють їм з’їсти зайву порцію морозива або пізніше лягти спати. В ідеалі бабусі й дідусі полегшують життя батькам, а батьки, у свою чергу, поважають їх і з нетерпінням чекають їх приїзду. Але іноді трапляється так, що бабусі й дідусі втручаються в життя батьків, оскаржують їх думки. Іноді трапляється й зворотне: батьки не зважають на почуття старших членів сім’ї.
Пропонуємо 11 порад, які допоможуть прояснити ролі й відповідальність обох сторін. Це допоможе встановити мир і повагу в родині та передати їх наступним поколінням.
1. Зрозумійте, що батьки хочуть вам добра. Якщо вам здається, що ваші батьки втручаються в справи вашої сім’ї, постарайтеся зрозуміти, що вони роблять це з добрими намірами. Як і всі люди, вони можуть помилятися або не розуміти, що порушують ваші кордони. Іноді вони просто не знають, чого ви від них хочете. Підкажіть їм, яку допомогу ви від них очікуєте. Дайте їм відчути себе потрібними й корисними.
2. Не критикуйте. Головне правило для бабусь – не критикуйте своїх дітей. Нікому не подобається, коли його засуджують або звинувачують, у відповідь на це люди зазвичай захищаються та стають роздратовані. Подумайте про це – кому сподобається постійна критика? Замість цього запитайте, чим ви можете допомогти. Акцентуйте увагу на позитивних моментах – і ваші сімейні взаємини дивним чином зміняться.
3. Якщо ваші кордони порушують. Поясніть своїм батькам, що вони переходять межу, що вам некомфортно (наприклад, коли вони дають вам непрохані поради). Ви можете сказати: «Я ціную твою думку. Я обов’язково запитаю в тебе поради, коли мені буде потрібна допомога» або «Я розумію, що ти дотримуєшся іншої думки, але я зроблю по-своєму».
Доручіть батькам щось, щоб вони відчували свій внесок у сім’ю. Наприклад, якщо вони постійно говорять про те, що виховання дітей суттєво змінилося останнім часом, дозвольте їм сходити на батьківські збори до школи або зводити дитину до лікаря. Таким чином, вони зможуть підтримати вас і побачать, з якими труднощами вам доводиться зіштовхуватися. Це дозволить уникнути чергового конфлікту поколінь.
Якщо ваші батьки говорять дитині фрази типу: «Твої батьки не знають, що роблять» або «Я б так ніколи не зробила», вони переходять межі. Якщо вони відкрито говорять вам: «Це потрібно робити по-іншому» або «Послухай, як потрібно зробити», коли їх про це не запитували, вони показують неповагу до ваших сімейних правил. У таких ситуаціях потрібно чітко дати зрозуміти, що ви маєте намір відстоювати свою позицію.
Використовуйте таку фразу: «Я розумію, що ти хвилюєшся, але я зроблю так, як вважаю за потрібне». І пам’ятайте, що порушення меж відбувається не з вашої вини.
4. Не давайте порад, поки вас не попросять. Рідко кому подобаються непрохані поради, а від свекрухи вони сприймаються швидше як критика. Якщо ви поважаєте кордони ваших дітей, радьте тільки тоді, коли вас про це попросили, в такому випадку ви завжди зможете розраховувати на те, що до ваших порад прислухаються.
Якщо ж ви хочете, щоб до ваших почуттів прислухалися, зверніться особисто до будь-кого (ймовірно, найкраще буде звернутися до свого сина). Ніколи не давайте поради в присутності онуків. Будьте тактовні й лаконічні. Ніколи не ставайте на сторону одного з подружжя, виступаючи проти другого. Зберігайте нейтральну позицію, ніколи не брешіть і не скаржтеся комусь одному з подружжя на іншого.
5. Не ставайте на сторону онуків у конфліктах з батьками. Не дозволяйте онукам скаржитися вам на своїх батьків. Вони можуть розповідати, що батьки не купують їм те, що вони хочуть, або змушують рано лягати спати. У такому випадку поспівчувайте дитині, але не приймайте її сторону в конфлікті з батьками. Це призведе тільки до додаткових проблем.
6. Підтримуйте свого чоловіка. Іноді при цьому доводиться говорити своїм батькам, щоб вони не втручалися у ваші з чоловіком сімейні справи. Однак постарайтеся сказати це в такій формі, щоб батьки не відчували себе тягарем. Обговорюйте особисті кордони, але при цьому подбайте про те, щоб ваші батьки відчували себе потрібними. Не виявляйте їм своєї неповаги.
Припустимо, ваш чоловік не хоче, щоб ваші батьки довго гостювали у вас. Він також повинен підтримати вас, добре спілкуючись з вашими батьками. Разом ви повинні домовитися про те, де проходять межі вашої родини. Обговоріть це заздалегідь: якщо ви будете робити це в присутності ваших батьків, вони відчують себе некомфортно. Потім скажіть батькам, що ви від них очікуєте.
7. Визначте свою власну роль. Чесно відповідайте собі, що ви будете та що не будете робити в ролі бабусі. Деякі бабусі вважають, що вони вже виростили своїх дітей і не хочуть бути в ролі няньки кожного разу, коли їх діти йдуть у гості. Деяких доводиться довго просити. Зрозумійте, що ви готові робити для своїх дітей, а що – ні. Це згодом вбереже вас від неприємних відчуттів. Якщо ви живете неподалік, чи готові ви відводити дітей до школи й забирати, сидіти з дітьми, реагувати на дзвінки в останню хвилину? Якщо так, як часто ви готові це робити? Прояснити свою роль у вихованні дитини буде корисно для всіх.
8. Невирішені проблеми. Батьки, якщо ваша роль у сім’ї стала неефективною, внесіть корективи. Не передавайте невирішені сімейні проблеми наступним поколінням. Прислухайтеся до власних відчуттів. Можливо, ви відчуваєте себе невпевнено в ролі матері, і тому будь-яка порада з боку ваших батьків здається вам критикою. За необхідності, попросіть батьків бути тактовнішими у своїх висловлюваннях, щоб ви більше не сприймали їх як критику.
9. Живіть своїм життям. Бабусі, намагаючись допомогти своїм дітям, не будьте нав’язливими. Любіть своїх онуків і діліться з дітьми своєю мудрістю. Ваше завдання – любити й підтримувати, а не засуджувати чи критикувати. Так ви принесете максимальну користь своїм дітям і будете завжди бажаним гостем у їхньому будинку.
Не забувайте про свої особисті інтереси й життєві цілі. Так ваше життя стане наповненим, і ви припините думати, що діти або онуки повинні наповнювати його.
Відмовтеся від своїх очікувань з приводу того, як усе повинно відбуватися. Нехай ваші сподівання не заважають вам насолоджуватися життям. Замість жалю про те, що ваші діти рідко звуть вас у гості, просто насолоджуйтеся подіями, що відбуваються у вашому житті. Але при цьому не втрачайте зв’язку з дітьми.
10. Довіряйте своїм дітям. Навіть якщо ви не згодні з методами виховання ваших дітей, довіряйте їм. Пам’ятайте: ви не один з батьків, ви – бабуся. Якщо ви втручаєтеся в процес виховання онуків, це тільки спровокує конфлікт. Пам’ятайте, що світ змінився з того часу, як ви виховували своїх дітей, і старі принципи виховання вже можуть не діяти.
Пам’ятайте, що навіть якщо ви не згодні з правилами виховання, встановленими вашими дітьми, ви повинні їх дотримуватися. Обговорюючи питання здоров’я або безпеки онуків, ви повинні узгоджувати свої дії з батьками. Ви можете цікавитися або шанобливо висловлювати свою думку, але ваша роль не полягає в тому, щоб приймати рішення з приводу виховання онуків. Поважайте кордони й ролі кожного члена сім’ї.
Любіть своїх онуків і допомагайте дітям у міру можливості. І, нарешті, будьте поблажливі до своїх помилок: ніхто не ідеальний.
11. Як зробити так, щоб це працювало. Перш за все, пробуйте знову й знову. Дітям потрібні батьки, бабусям потрібні діти та внуки. Ці взаємини необхідні для всіх. Далеко ви живете один від одного чи близько, знайдіть способи грати свою роль у житті один одного.
